21 жовтня, 2008 Витік Полтви

Щодо витоку Полтви в історіографії існує декілька думок.

Якщо користуватись географічним принципом, то витоком річки вважаться найвіддаленіший витік її приток. Найвірогіднішим витоком в цьому випадку є витік Вулецького потоку, що починається від озер між вулицями Володимира Великого і княгині Ольги. Цей потік існує й досі і протікає через Горіховий гай (між вул. Ак.Сахарова та Бойківської) до залізничної колії, де його взято в труби

У «Описі міста Львова» Іоанн Альпнек витік Полтви локалізує «біля цегельні Гольдберга», що на Кульпаркові. Степан Шах подає більш конкретний опис початків Полтви, а саме головний потік Полтви формується з трьох (чотирьох) потоків, три з них випливають «з ліску так званої «козьої вульки» на захід від Кадетської гори, на південь від давньої «Каштелівки».

Поширеною є версія, що головним потоком Полтви є Пасіка, початки якої йдуть від парку Погулянка і далі під вул. К.Левицького і Герцена. Цю версію підтримує І.Крип’якевич. Однак, Й. Гронський зазначає, що ця думка з’явилась лише з середини ХІХ ст., а основними джерелами Полтви він вважає джерела на Кульпаркові, тобто, Вулецькі джерела.

Ще одну версію витоку Полтви презентує І. Крип’якевич і локалізує його в районі перетину вулиць Зеленої та Дж. Вашингтона (залізничний переїзд). Хоч він давно пересох і географічно є ближчим від витоку Вулецького потоку, саме цю версію підхопили наступники І.Крип’якевича і вона «перекочувала» у пізніші дослідження.

Найбільш правдивою виглядає версія, що витоком Полтви є витік потоку Сорока, що розташований під Кульпарківським залізничним мостом і протікає у бетонному жолобі вздовж під’їздної колії до заводу залізобетонних конструкцій, недалеко від моста повертає на схід і далі продовжує свій шлях вздовж магістральної залізничної колії Львів–Ходорів, недоходячи до пішохідного залізничного моста при вул. Боткіна повертає наліво і протікає попід колією, а далі — потрапляє у двір будинку №24 при вул. Акад. Рудницького. Саме тут потік Сорока входить у трубу і виходить аж біля Піскових озер (інші назви — стави Франца, Алтайські), що знаходяться в кінці вул. Генерала Чупринки. Одна з назв ставів — стави Франца, походить від прізвища господаря фабрики гіпсу, що знаходилась поруч на початку ХХ століття.

На сьогоднішній час Піскові стави — єдині, які залишились на Сороці. Однак, на даний час вони перебувають під загрозою зникнення, адже в цьому парку постійно ведеться забудова (почався цей процес з будівництва готелю «Турист» у 1970 р., наступним кроком до знищення цього об’єкту став гуртожиток лісотехнічного університету, який фактично «наступив» на русло колишньої Сороки відразу за греблею, перед якою було утворено стави). Відповідно, вода з джерел потрапляє відразу у міську каналізацію. Під час забудови вул. Акад. Рудницького Сороку закрили в трубу і засипали землею. Таким чином, архітектори вирівняли рельєф вулиці. На цьому людські апетити не зменшились, і згодом підземну трубу продовжили.

Будівництво багатоповерхових будівель нанесло невиправної шкоди гідросистемі цього парку, адже глибокі фундаменти порушили водотривкий горизонт, внаслідок чого рівень підземних вод опустився та відчутно скоротився їх притік до озер. Особливо від цього постраждало південне озеро, яке, головним чином, живиться підземними водами і через ці процеси почало поступово заростати очеретом та іншою рослинністю.

Підготувала Марія Погорілко